Історія справи

Постанова ВГСУ від 16.06.2015 року у справі №910/19566/14
Постанова ВГСУ від 13.09.2016 року у справі №910/19566/14
Ухвала КГС ВП від 25.01.2018 року у справі №910/19566/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 року Справа № 910/19566/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. головуючий (доповідач), судді Палій В.В. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Телец", м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2015 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015

зі справи № 910/19566/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Телец" (далі Позивач)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд", м. Київ (далі Відповідач)

про визнання недійсним договору,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

Державна служба інтелектуальної власності України, м. Київ (далі Державна служба);

ОСОБА_2, м. Одеса (далі ОСОБА_2В.).

Судове засідання проведено за участю представників:

Позивача Хомінської Н.С., Бірюкової О.М., Стукаленка О.Т.,

Відповідача не з'яв.,

Державної служби Запорожець Л.Г.,

ОСОБА_2 не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням подальших змін позовних вимог) було подано про визнання недійсним договору передання виключних майнових прав інтелектуальної власності від 13.09.2011, укладеного Позивачем і Відповідачем (далі Договір).

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.01.2015 (колегія суддів у складі: Бондарчук В.В. головуючий, Марченко О.В. і Картавцева Ю.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 (колегія суддів у складі: Остапенко О.М. головуючий, Шипко В.В. і Верховець А.А.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Позивач просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та передати останню на новий розгляд. Скаргу мотивовано неповним з'ясуванням названими судовими інстанціями обставин, що мають значення для справи, незаконністю та необґрунтованістю висновку суду про відсутність підстав для визнання Договору недійсним.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанцій у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

За умовами укладеного сторонами Договору:

- Позивач передає Відповідачеві, а останній приймає право власності (всі права) на знаки для товарів і послуг (далі ЗТП), зазначені у свідоцтвах України, для таких товарів і послуг МКТП:

на комбінований знак "ГЕРКУЛЕС" для товарів і послуг 29, 30, 31, 39, 42 класів МКТП, зазначених у свідоцтві № 27524;

на знак "ГЕРКУЛЕС" для товарів і послуг 29, 30, 39 класів МКТП, зазначених у свідоцтві № 56110;

- власник після передачі права власності на ЗТП, вказані в пункті 1.1 Договору, не має права використовувати такі знаки без дозволу Відповідача на території України (пункт 1.3);

- загальна вартість відчужуваних ЗТП становить 2 грн. (у т. ч. ПДВ 20%) (пункт 2.2).

В обґрунтовування позовних вимог зазначається, що Договір був укладений внаслідок застосування до директора і засновників Позивача психічного тиску з боку керівництва Відповідача та інших невідомих осіб, які представлялися представниками інтересів Відповідача, та на вкрай невигідних умовах, а тому Договір підлягає визнанню недійсним на підставі статей 231, 233 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Сторони погодили всі істотні умови договору про передання виключних прав інтелектуальної власності.

Позивачем не подано суду належних доказів того, що мало місце застосування до директора та засновників Відповідача психічного тиску з боку керівництва Відповідача та інших невідомих осіб, направленого на примушування до укладення Договору, оскільки такі неправомірні дії мають ознаки злочинних "за статтями Кримінального кодексу України", тому "доведеність фактів і вину осіб, що їх вчинили, має бути встановлено у вироку суду". Відповідних доказів Позивачем не подано.

Позивач також стверджує про укладення Договору на вкрай невигідних для себе умовах через низьку вартість продажу об'єктів інтелектуальної власності (2 грн.) Однак ознаками правочину, що підпадає під дію статті 233 ЦК України, є вчинення особою правочину саме добровільно, тобто за відсутності обману, насильства чи помилки, тоді як Позивач зазначає, що Договір ним було укладено виключно через психічний тиск з боку керівника Відповідача та інших невідомих осіб, а не добровільно.

Судом апеляційної інстанції додатково з'ясовано та зазначено таке.

Згідно з умовами Договору:

- всі прийняті сторонами зобов'язання діють і після закінчення строку дії Договору (пункт 1.4);

- Договір вступає в силу з дати його реєстрації в Державній службі та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (пункт 2.6).

Договір підписаний директором Позивача Хомінською Н.С. і директором Відповідача Бровді Р.Й. та зареєстрований у Державній службі 25.10.2011.

Позивач на підтвердження своїх доводів подав копію постанови слідчого СВ Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві від 09.02.2015, згідно з якою змінено кваліфікацію злочинних дій по кримінальному провадженню № 12014100060005477 з частини першої статті 355 Кримінального кодексу України на частину першу статті 189 того ж Кодексу. На даний час зазначене кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування. Ця постанова не може свідчити про беззаперечність встановлення факту психічного тиску з боку керівництва Відповідача на директора та засновників Позивача, а інших доказів здійснення такого тиску (крім відповідної копії постанови і пояснень директора Позивача) суду не подано.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання Договору недійсним.

Відповідно до частини першої статті 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

З огляду на це законодавче положення і доводи Позивача, наведені в позовній заяві та інших документах у справі, суди попередніх інстанцій повинні були вичерпно з'ясувати обставини, пов'язані з підтвердженням/ непідтвердженням укладення Договору з боку Позивача проти його справжньої волі.

У зв'язку з цим ухвалою суду першої інстанції від 11.12.2014 з даної справи (т. 2, а.с. 177-174) обґрунтовано було витребувано у Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві у встановлений судом строк документально підтверджені відомості про стан здійснення кримінального провадження № 12014100060005477 та зобов'язано відповідний орган внутрішніх справ надати витребувані судом відомості, а в разі ненадання витребуваних судом доказів надати письмові обґрунтовані пояснення із зазначенням об'єктивних причин неможливості виконання вимог суду; крім того, звернуто увагу цього ж органу, що відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду є обов'язковими на всій території України і його повідомлено, що невиконання вимог суду тягне за собою наслідки, передбачені статтею 90 ГПК України.

Проте у матеріалах справи, зокрема в оскаржуваних судових рішеннях, відсутні відомості про виконання Печерським РУ ГУ МВС України відповідних законних вимог суду, так само як і про застосування судом будь-яких заходів у зв'язку з їх невиконанням.

Між тим згідно з частиною другою статті 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, не лише поданих сторонами та іншими учасниками судового процесу, а й тих, які були витребувані господарським судом.

Крім того, апеляційний господарський суд, не взявши до уваги як докази зі справи постанову слідчого СВ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 09.02.2015 та пояснення директора і представника Позивача, не зазначив доводів, за якими він відхилив відповідні докази, що суперечить приписові пункту 3 частини першої статті 84 ГПК України стосовно вказівки у мотивувальній частині судового рішення доводів, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін.

Невірним є й висновок місцевого господарського суду (з яким погодився апеляційний господарський суд) про те, що лише вироком суду може встановлено факт психічного тиску, направленого на примушення до укладення договору, і вину особи, що вчиняє відповідні дії. Такий тиск може виражатися в незаконних, але не обов'язково злочинних діях, і підтверджуватися не тільки вироком суду, а й іншими засобами доказування, визначеними, зокрема, у статті 32 ГПК України.

Не врахувавши викладеного у розгляді даної справи та не з'ясувавши належним чином обставин, що входять до предмета доказування в ній, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та наведеного припису частини першої статті 43 цього ж Кодексу.

Відтак у Вищого господарського суду України відсутні й підстави для висновку про правильність застосування названими судовими інстанціями й норм матеріального права, в тому числі ЦК України.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, відповідно до пункту 3 статті 1119 і частини першої статті 11110 ГПК України оскаржувані судові рішення зі справи підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін і поданими ними доказами належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Телец" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 зі справи № 910/19566/14 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Палій

Суддя В. Харченко